Група 4 А с/с. Лекція № 1. Викладач Гладкий О.А. Предмет "М/С в хірургії" Дата 18 січня 2021р. ТЕМА №1 Догляд за хворими з захворюваннями та ушкодженнями шиї.

 

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

Група 4 А с/с.  Лекція № 1.

Викладач  Гладкий О.А.

 Предмет "М/С в хірургії"

Дата   18 січня 2021р.

 

ТЕМА №1 Догляд за хворими з захворюваннями та ушкодженнями шиї.

Вади розвитку органів шиї.

 Поранення шиї.

 Абсцес, флегмона, лімфаденіт шиї.

 Пухлини і хірургічні захворювання органів шиї (лімфогрануьоматоз, лімфосаркома, рак щитоподібної залози, гортані, стравоходу).

 Зоб дифузний, вузловий, токсичний (базедова хвороба).

 Сторонні тіла стравоходу і дихальних шляхів.

 Опіки і рак стравоходу: клінічна картина, діагностика, перша медична допомога, лікування.

ЛЕКЦІЯ №1 УШКОДЖЕННЯ ТА ХІРУРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШИЇ, ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ, СТРАВОХОДУ

 

1.Ушкодження шиї закриті та відкриті. Клініка, перша допомога, лікування.

2.Опіки та рубцеві звуження стравоходу. Клініка, діагностика, перша допомога, лікування.

3.Сторонні тіла стравоходу. Клініка, перша допомога, лікування.

4.Сторонні тіла дихальних шляхів. Клініка, допомога, лікування.

 

 

УШКОДЖЕННЯ ШИЇ – розподіляються на закриті і відкриті.

 

ЗАКРИТІ УШКОДЖЕННЯ виникають при забої, повішенні, удавлюванні. Основні види травм:

Забій. Великі крововиливи /можуть стискувати судини, стравохід, трахею або гематоми можуть загноюватися/.

Розрив грудинно – ключично – сосцеподібного м’язу.

Ушкодження шийного та плечового нервових сплетінь.

Перелом шийних хребців.

ЛІКУВАННЯ: Напівсидяче положення; місцево холод, великі гематоми пунктуються з наступним введенням антибіотиків, при нагноєнні гематоми – розкриття гнояку, при переломах шийних хребців – іммобілізація.

 

ВІДКРИТІ УШКОДЖЕННЯ: розрізняють:

Рани, що нанесені холодною зброєю:

а/ колоті;

б/ різані.

Вогнепальні рани:

а/ кульові;

б/ сколкові.

Характерні поранення сонної артерії, внутрішньої яремної вени, блукаючого нерву, підключичної артерії, хребтової артерії, трахеї, стравоходу, грудного лімфатичного протоку.

 КЛІНІКА: При пораненні артерій: кровотеча з рани на шиї яскраво червоним          пульсуючим струменем, шоковий стан.

 

При пораненні внутрішньої яремної вени: можлива повітряна емболія – всмоктування повітря на вдиху.

Це проявляється свистячим звуком, блідістю шкірних покривів. Кровотеча темним безперервним струменем. Повітряна емболія правих відділів серця закінчується зупинкою серця і дихання.

При пораненні судин шиї можуть виникнути судинні аневризми: в місці поранення утворюється пульсуюча пухлина, над якою при аускультації вислуховується систолічний шум.

При пораненні грудного лімфатичного протоку в рану витікає лімфа – рідина молочного кольору до 1 л за добу. Постійне витікання лімфи приводить до смерті від виснаження.

 

 

При пораненні гортані і трахеї виникає задишка, напади кашлю, під час якого викидається мокрота з домішками крові і повітря. Поранення ускладнюється аспірацією крові і зростаючою підшкірною емфіземою обличчя та грудної клітки.

 

ПЕРША ДОПОМОГА:

·        Надати хворому напівсидячого положення.

·        Тимчасова зупинка кровотечі /пальцеве притискання судини, накладання затискача на судину в рані, накладання джгута/. При венозних кровотечах – туга оклюзійна пов’язка.

·        Асептична пов’язка на рану.

·        Холод на рану.

·        Швидка доставка в стаціонар.

 

ЛІКУВАННЯ: ПХО рани. Рани трахеї та гортані зашивають, при порушенні дихання внаслідок набряку накладають трахеостому. При пораненні сонної або підключичної артерії накладається судинний шов /перев’язка судини загрожує гангреною/. При пораненні вен та грудного лімфатичного протоку їх кінці перев’язують.

*При усіх видах поранень необхідно провести екстрену профілактику правця.

 

УШКОДЖЕННЯ ТА ПОРАНЕННЯ СТРАВОХОДУ:

 

ПОРАНЕННЯ СТРАВОХОДУ – можливі внаслідок інструментального обстеження або лікування звужень. Зовні поранення виникають внаслідок ушкодження ранячими предметами або при тупій травмі.

КЛІНІКА: біль, утруднене ковтання, емфізема шиї, вихід шматочків їжі через рану.

ДІАГНОСТИКА:

Езофагоскопія.

RO – скопія /контрастна речовина - кардіотраст/.

ПЕРША ДОПОМОГА:

 

·        Напівсидяче положення хворого

·        Заборонити йому їсти і пити.

·        Асептична пов’язка на рану.

·        Холод.

·        Доставка в стаціонар.

ЛІКУВАННЯ: в ранні строки – термінова операція: ПХО рани, зашивання рани стравоходу. В випадках, коли виникло нагноєння рани – накладання гастростоми, після стихання гнійного процесу – відновлювальна операція на стравоході.

 

ОПІКИ СТРАВОХОДУ: термічні опіки зустрічаються вкрай рідко. Значно частіше виникають хімічні опіки – після помилкового або з метою самогубства прийому їдких рідин. Кислоти викликають коагуляційний некроз з утворенням сухої кірки, луги викликають колікваційний некроз, ушкодження при цьому більш глибоке, частіше буває перфорація стравоходу. Опіки стравоходу розподіляються на 4 ступені:

І ст.- ушкодження поверхневих шарів епітелію

ІІ ст.- ушкодження слизової оболонки

ІІІ ст.- ушкодження слизового, підслизового, м’язового шарів

ІУ ст.- ушкодження усіх шарів стравоходу та оточуючої клітковини

 

КЛІНІКА: по важкості симптомів розподіляється на 3 ступені:

Легкий ступінь – загальний стан страждає незначно, через 2 – 3 дні клінічні прояви зникають.

Середньої тяжкості – блювота кров’ю, акроцианоз, значне слиновиділення, підвищення температури, дисфагія, біль за грудиною, олігоурія, білок, циліндри в сечі.

Тяжкий ступінь – шоковий стан, блювота кров’ю, задишка, хрипи в легенях, олігоанурія, білок, циліндри, еритроцити в сечі, набряк підзв”язочного простору, асфіксія.

 

ПЕРША ДОПОМОГА:

·        Наркотичні анальгетики.

·        Промивання шлунку спочатку значною кількістю води, а потім -  нейтралізуючою рідиною /2 – 3% розчин соди або 2 – 3% розчин оцтової або лимонної кислоти/.

·        При наявності шоку – протишокова терапія.

·        Швидка доставка в стаціонар

 

ЛІКУВАННЯ:

·        Продовження протишокової терапії.

·        Дезінтоксикаційна терапія.

·        Парентеральне харчування.

·        Антигістамінні препарати.

·        Вітаміни В,С.

·        Антибіотики.

·        Глюкокортикоідні гормони.

·        Раннє бужування стравоходу, що дозволяє запобігти рубцевій структурі його. При повній непрохідності стравоходу накладають гастростому, пізніше роблять пластику стравоходу.

 

РУБЦЕВА СТРИКТУРА СТРАВОХОДУ: після гострих клінічних проявів опіку стравоходу настає так званий період уявного благополуччя, коли відновлюється прохідність стравоходу. Але через 3 – 4 тижні поступово посилюється дисфагія, яка може дійти до ступеню повної непрохідності стравоходу.

КЛІНІКА: регургітація неперетравленої їжі, підвищена слинотеча, блювота.

ДІАГНОСТИКА: анамнез, езофагоскопія, RO – скопія.

ЛІКУВАННЯ:

Консервативний метод: Бужування стравоходу є основним і у переважної більшості хворих /90%/ дає стійкий результат. Балонна дилатація стравоходу. Стентування звуженої ділянки

Хірургічне – показання: повна непрохідність стравоходу, неефективність консервативного лікування, нориці стравоходу. Операція – пластика стравоходу

      

 

СТОРОННІ ТІЛА СТРАВОХОДУ

 

Найчастіше зустрічаються в ранньому дитячому або в похилому віці. Маленькі діти беруть в рот різні предмети і можуть їх проковтнути, у людей похилого віку найчастіше попадають в стравохід погано фіксовані або залишені на ніч зубні протези. Перебування сторонніх тіл супроводжується розвитком місцевої запальної реакції /гіперемія, набряк/, в зв’язку з чим ще в більшій мірі збільшується невідповідність між розмірами стороннього тіла та розміром просвіту стравоходу. Гострі сторонні тіла можуть викликати перфорацію стінки стравоходу. Можливий розвиток абсцесу стінки стравоходу навколо стороннього тіла.

КЛІНІКА: біль, похлинання. Іноді невгамовний кашель, затруднення дихання.

ДІАГНОСТИКА: езофагоскопія, RO – скопія.

ЛІКУВАННЯ: видалення тіла через езофагоскоп, при неможливості – езофаготомія.

 

СТОРОННІ ТІЛА ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ

Закупорка дихальних шляхів може бути викликана шматочками їжі, різноманітними предметами, зубними протезами, кісточками. Часто мілкі металеві предмети потрапляють в дихальні шляхи людей, що мають звичку тримати їх під час роботи в роті /кравці, шевці/. Сторонні тіла можуть потрапити в дихальні шляхи людей, що знаходяться в алкогольному сп’янінні, при гострому порушенні мозкового кровообігу, при парезі голосових зв’язок. Сторонні тіла потрапляють в трахею при різкому вдиху, переляку, ударі, падінні, під час сміху або плачу. Стороннє тіло струменем повітря переноситься з ротової порожнини в гортань. При значних розмірах  або гострих краях воно утримується в голосовій щілині, при невеликих розмірах і гладкій формі тіло потрапляє в трахею і навіть в бронхи.

КЛІНІКА: при локалізації тіла в гортані з’являються задуха, кашель, блювота. Обличчя стає синьо – багровим, вкривається липким потом. Виникає сиплість голосу, біль в гортані посилюється при розмові. Якщо стороннє тіло знаходиться в трахеї, дихання затруднене, супроводжується свистячим шумом, хрипотою. Іноді навіть невелике тіло може викликати тяжку задуху внаслідок ларингоспазму. При закупорці бронху виникає клініка хронічного легеневого запалення /ателектаз легеневої тканини в зоні закупорки/ з наступним розвитком абсцесу або гангрени легені. Смерть настає від гнійної інтоксикації.

           ДІАГНОСТИКА:

Ендоскопічні методи.

Ларингоскопія.

Бронхоскопія.

RO – логічний метод – бронхографія.

ПЕРША ДОПОМОГА: маленьку дитину беруть за ноги, перевертають донизу головою і      різко встряхують. Дорослого хворого садять з нахилом вперед і надають різкого  сильного удару по спині між лопатками. При відсутності повної закупорки дихальних шляхів хворого швидко транспортують в стаціонар в напівсидячому положенні. При явищах асфіксії невідкладно виконується трахеостомія на місці пригоди.

*Виконує будь який медпрацівник, будь-яким інструментом.

 

ЛІКУВАННЯ: видалення тіла при ларінго – або бронхоскопії, при неможливості – ларінго – або трахеотомія.

 

 

УШКОДЖЕННЯ ТА ЗАХВОРЮВАННЯ  ШИЇ, ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ, СТРАВОХОДУ

 

1.Туберкульоз лімфовузлів шиї: клініка, діагностика, лікування.

2.Актиномікоз шиї: клініка, діагностика, лікування.

3.Рак стравоходу: клініка, діагностика, принципи лікування.

4.Зоб: класифікація, клініка, методи діагностики, принципи лікування. Можливі ускладнення хірургічного лікування, їх профілактика, лікування.

 

 

ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛІМФОВУЗЛІВ ШИЇ – зустрічається переважно у віці 11 – 30 років, частіше від 16 – 20 років. Вхідні ворота для інфекції – верхні дихальні шляхи або органи травлення.

КЛІНІКА: лімфовузли збільшені в розмірах, спаяні між собою та з оточуючими тканинами. Потім настає сироподібний розпад, нагноєння, утворюються гнійні нориці.

            ДІАГНОСТИКА:

Туберкуліно–діагностика /реакція Манту/.

Бактеріологічний метод – висівання мікобактерій туберкульозу з виділення з нориць.

ЛІКУВАННЯ: показане перебування на морі, в горах, висококалорійне харчування. В/м введення антибіотиків: стрептоміцин 1 млн. ОД на добу, канаміцин 2,0 на добу, фтивазид, ріфампіцин.

Фізіотерапія: УВЧ, електрофорез з антибіотиками.

 

АКТИНОМІКОЗ ШИЇ: по частоті займає 2 місце /після актиномікозу обличчя/.

Вхідні ворота для збудника – каріозні зуби, тріщини слизової оболонки ротової порожнини.

КЛІНІКА: в підщелепній або в підборідній ділянці з’являється інфільтрат дерев’янистої щільності. Розповсюджуючись по клітковині, інфільтрат переходе на шкіру, виникає абсцес, після прориву якого утворюються нориці. З них відділяється густий гній з жовтими зернятками. Якщо інфільтрат здавлює трахею і стравохід, виникають порушення дихання та проходження їжі. Перебіг тривалий, хронічний.

ДІАГНОСТИКА:

Шкірно – алергічна проба з актинолізатом.

Бактеріологічний метод: висівання актиноміцетів з виділяємого з нориць.

ЛІКУВАННЯ:

Консервативне – йодотерапія, RO – терапія, антибіотики, сульфаніламіди.

Хірургічне:

а/ розкриття гнояків;

б/ вирізання інфільтрату.

 

РАК СТРАВОХОДУ: відноситься до розповсюджених захворювань і займає 4 місце серед ракових пухлин /після раку шлунку, матки та молочної залози/. Рак частіше уражує чоловіків /72%/, найчастіше зустрічається в похилому віці /50 – 60 років/.

Передумовні чинники: куріння, гаряча, гостра їжа.

КЛІНІКА:

Наростаюча дисфагія, хворий не може проковтнути спочатку тверду їжу, вимушений запивати її великою кількістю рідини, а потім перестає проходити рідка їжа.

Регургітація їжі.

Біль спочатку зв’язаний з прийомом їжі, потім стає постійним.

Сиплість голосу.

Поперхування при прийомі їжі.

Блювота з домішками крові.

Прогресуюче виснаження, схуднення.

ДІАГНОСТИКА:

Езофагоскопія з біопсією тканини пухлини.

RO – скопія.

ЛІКУВАННЯ: комбіноване – передопераційне та післяопераційне опромінення + операція.

Види операцій:

Радикальна: резекція стравоходу з наступною пластикою.

Паліативна: гастростомія.

 

ЗОБ – це таке захворювання організму, одним із симптомів якого є стійке збільшення щитовидної залози без ознак запалення і злоякісного росту.

КЛАСИФІКАЦІЯ:

І. По етіологічному принципу:

Ендемічний зоб  - масові випадки захворювання в певних регіонах: Закарпаття, Урал, Казахстан, Кавказ, Альпи, Кордильєри. Причина – недостатність йоду.

Спорадичний зоб – поодинокі випадки захворювання в певній місцевості, які не мають широкого розповсюдження.

ІІ. По змінам в тканині щитовидної залози:

Дифузний зоб – рівномірне збільшення усієї залози.

Вузловий зоб – в тканині залози визначаються окремі вузли.

Змішаний зоб.

ІІІ. По ступеню збільшення щитовидної залози:

1 ст. – збільшений перешийок залози, який пальпується і чітко видний

при ковтанні.

2 ст. - добре визначається як бокові долі залози, так і перешийок при

пальпації і при ковтанні.

3 ст.  – залоза заповнює передню поверхню шиї, її добре видно при огляді

/”товста шия”/.

4 ст. – форма шиї різко змінена, залоза виступає у вигляді пухлини.

5 ст. – зоб гігантських розмірів.

ІV. По змінах основного обміну / функції щитовидної залози/:

Еутіреоїдний – основний обмін в межах норми /-10 - +10%/.

Гіпотіреоїдний – зі зниженим основним обміном (менше -10%).

Тіреотоксичний зоб:

а/ легкого ступеню – основний обмін +10 - + 40%;

б/ середньої тяжкості – основний обмін + 40 - + 60%;

в/ тяжкого ступеню – основний обмін більше 60%.

КЛІНІКА:

Еутіреоїдний зоб: поступове збільшення шиї, при здавлюванні судин, нервів, трахеї, стравоходу – затруднення дихання, ковтання, кашель, хриплість голосу.

Гіпотіреоїдний зоб: наявність зобу, симптоми мікседеми, кретинізм.

Тіреотоксичний зоб: провідні симптоми: зоб, тахікардія, екзофтальм. Крім того: підвищена емоційна лабільність, плаксивість, шкіра на дотик гаряча, підвищена пітливість, стійкий червоний дермографізм, очні симптоми: Дальрімпля – широко відкриті очні щілини, Штельвага – рідке мигання, Грефе – відставання верхнього повіка від радужки при погляді униз.

ДІАГНОСТИКА:

Визначення основного обміну

Радіоізотопне сканування щитовидної залози та накопичення і виведення ізотопу І ¹³¹ /підвищене накопичення і повільне виведення радіоактивного йоду/.

УЗД.

ПРОФІЛАКТИКА ЕНДЕМІЧНОГО ЗОБУ:

Використання в їжу йодованої солі.

Покращення санітарно – гігієнічних умов життя населення.

Підвищення медичної грамотності населення.

Широкі профілактичні огляди населення.

Своєчасне лікування виявлених хворих.

ЛІКУВАННЯ:

Консервативне – показане при дифузному зобі, при тіреотоксичному зобі: йодотерапія /розчин Люголя по схемі/, резерпін - /для зменшення нервового збудження/, мерказолін /для зниження функції щитовидної залози/. При еутіреоїдному або гіпотіреоїдному зобі: тіреоідін /гормон щитовидної залози/, трийодтіронін.

Хірургічне: показання – вузловий, змішаний зоб /передракові захворювання/, дифузний зоб IV – V ст., неефективність консервативного лікування. Види операцій: при токсичному зобі – субтотальна резекція щитовидної залози, при еутіреоїдному та гіпотіреоїдному – економна резекція щитовидної залози. При токсичному зобі потрібна ретельна передопераційна підготовка, спрямована на досягнення еутіреоїдного стану.

Можливі післяопераційні ускладнення:

Тіреотоксична криза пов’язана з оперуванням хворого, в якого не скомпенсовано тіреотоксикоз, не досягнуто еутіреоїдного стану. Усі клінічні симптоми тіреотоксикозу проявляються дуже бурхливо. Летальність дуже висока. В сучасній хірургічній практиці зустрічається як виключення.

Ушкодження зворотного гортанного нерву або його перев’язка. При односторонньому ураженні – сиплість голосу, при 2 – сторонньому – афонія, порушення дихання. При операції під місцевою анестезією небезпека цього ускладнення мінімальна.

Гіпотіреоз розвивається коли при субтотальній резекції щитовидної залози залишають менше 2 г тканини залози з кожного боку. Проявляється клінікою мікседеми: набряк шкіри та підшкірної клітковини, в особливості на обличчі, в результаті чого риси обличчя розгладжуються, міміка бідна, ціаноз губ та носа. Випадіння волосся на голові, бровах, ламкість нігтів. Шкіра на дотик холодна, голос хрипкий, зниження зору, послаблення пам’яті, хворі швидко втомлюються, сонливі. Брадікардія до 50уд. на 1 хв., температура тіла знижена.

ЛІКУВАННЯ: гормонами щитовидної залози /тіреоідін, трийодтіронін/.

Гіпопаратіреоз є наслідком видалення навколощитовидних залоз при резекції щитовидної залози, при сучасній техніці /внутрішньокапсульна резекція/ зустрічається рідко.

Клініка: проявляється м’язовими судомами – тетаніями. Частіше уражуються м’язи верхніх кінцівок /”рука акушера”/ та обличчя /сардонічна посмішка/. На відміну від епілептичних судом тетанії не супроводжуються втратою свідомості, прикусуванням язика, сечовиділенням.

Лікування:

Введення гормону навколощитовидних залоз – паратіреоідину.

Введення хлориду кальцію.

                                                                         

 

Природжені захворювання та вади шиї

 

Серединні кісти (нориці) шиї. Серединні кісти і нориці є результатом внутрішньоутробного порушення зворотного розвитку щитовидної-язичкові протоки. Серединний зачаток щитовидної залози, що розташовується в під'язикової області, спускається потім на шию, проходячи через під'язикову кістку. По дорозі опускання зачатка залишається ембріональний хід, який в нормі закривається. При повній відсутності закриття виникають серединні нориці, при утворенні замкнутої порожнини - серединні кісти шиї. Клініка і діагностика. Серединна кіста шиї рідко діагностується в дітей у віці до 1 року. Розташовується кіста по серединній лінії шиї, має м’якоеластічну консистенцію. Пальпація її безболісна. При ковтанні чітко визначається зміщення пухлиноподібного утворення разом з під'язикової кісткою догори. Часто вдається пальпувати щільний тяж, що відходить від верхнього полюса кісти. Зазвичай діаметр кісти не перевищує 2-3 см, але поступово, з віком, вміст її збільшується і розміри кісти зростають. При нагноєнні виникають місцеві симптоми - почервоніння шкіри, припухлість, підвищення температури, біль при ковтанні. Причиною нагноєння можуть бути як гематогенна інфекція, так і поширення по тонким норицевим ходам, що йдуть від кісти до ротової порожнини. Серединні нориці шиї формуються в основному в результаті мимовільного розкриття кісти, що нагноїлася, а іноді після оперативного втручання, розташовуючись також по серединній лінії шиї. Нориця іноді буває цятковою, але може бути видно досить добре. При пальпації визначається щільний тяж, зазвичай йде у напрямку до під'язикової кістки. Іноді нориця йде до рукоятки грудини. Виявляються нориці за наявністю слизового секрету, який в ускладнених випадках стає слизисто-гнійним або гнійним. Зондування, як правило, не вдається внаслідок звивистого ходу нориці. Розпізнається серединна нориця шиї дуже легко, в той час як діагноз кісти шиї часто викликає труднощі. Лікування. Серединні кісти і нориці видаляють оперативним шляхом. Операція показана у віці старше 3 років.

 

Бічні кісти шиї. Причина – незрощення зябрової щілини. Бічні кісти і нориці розташовуються по внутрішній поверхні кивального м'язу. Бічні кісти - утворення округлої або овальної форми, щільно еластичної  консистенції, з чіткими межами. Шкіра над ними не змінена, пальпація безболісна. Бічні нориці - є цятковими отворами з слизовим виділенням. Повні свищі сполучаються з порожниною глотки, відкриваючись за задньою піднебінною дужкою. По ходу норицевого ходу на шиї пальпується щільний тяж. При інфікуванні виділення з нориці стає гнійним, шкіра навколо мацерується. Лікування. Бічні кісти і нориці видаляють оперативним шляхом; лікування проводять у віці старше 3 років.

       

Питання до домашнього завдання №1

 

1.При пораненні шиї повітряна емболія можлива у випадку:

а/ поранення артерії шиї;

б/ поранення вен шиї;

в/ розриву трахеї;

г/ поранення стравоходу.

2.Для зупинки кровотечі з артерії шиї джгут накладають:

а/ на рану;

б/ вище рани;

в/ нижче рани;

г/ джгут протипоказаний.

3.Для зупинки кровотечі з сонної артерії шину Крамера накладають попередньо на:

а/ сторону поранення;

б/ сторону, протилежну пораненню;

в/ навколо шиї;

г/ зовсім не накладають шину.

4.Для нейтралізації лугу при опіках стравоходу використовують лимонну або оцтову кислоти в концентрації:

а/ 1%;

б/ 3%;

в/ 5%;

г/ 10%.

5.Чим Ви допоможете пацієнтові з пораненням стравоходу?

а/ накладете асептичну пов’язку на рану;

б/ не дасте пити і їсти;

в/ негайно транспортуєте хворого в стаціонар;

г/ все перелічене вірно.

6.При потраплянні великого стороннього тіла в гортань у дитини виникла асфіксія. Врятувати пацієнта може тільки:

а/ невідкладна трахеостомія;

б/ ларингоскопія, видалення тіла;

в/ різкий удар між лопатками;

г/ повернути дитину донизу головою – 1 різке встряхування;

д/ усе перелічене.

7.У пацієнта О. під час обіду з’явився біль в горлі, за грудиною, під лопатками, неможливість ковтання їжі та рідини. Ваш діагноз?

а/ стороннє тіло  гортані;

б/ стороннє тіло  стравоходу;

в/ вірно а/, б/. Дії першої допомоги.

 

Питання до домашнього завдання: №2

 

1.При яких формах зобу хворі потребують хірургічного лікування?

а/ дифузному;

б/ вузловому;

в/ змішаному;

г/ усіх перерахованих.

2.Екзофтальм, блиск очей, волога шкіра характерні для …

а/ еутіреоідного зобу;

б/ мікседеми;

в/ тіреотоксичного зобу;

г/ усього переліченого.

3.У пацієнтки Л. в анамнезі встановлені нервозність, тремор пітливість, схудлість, підвищений апетит, поштовхи та перебої в серці. Про що свідчать ці данні?

а/ гіпотіреоз;

б/ мікседема;

в/ еутіреоідний зоб;

г/ гіпертіреоз;

д/ рак щитовидної залози.

4.Після видалення щитовидної залози з приводу вузлового зобу 5 ступеню у пацієнта К. розвинулися судоми обличчя та верхніх кінцівок. Що трапилось?

а/ правець;

б/ тіреотоксична криза;

в/ гіпопаратіреоз;

г/ епілепсія;

д/ спазмофілія.

Чим Ви купуєте цей приступ?

а/ лістеноном;

б/ 40% глюкозою з інсуліном;

в/ 3% калія хлоридом;

г/ 10% кальцію хлоридом;

д/ 25% магнію сульфатом.

 

 

Свої роботи висилати на ел. пошту   gladkiy.aleksandr55@gmail.com 

Термін поточна  доба. Доба затримки – ( мінус) 1 бал.

З повагою ваш О.А.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.

Базова:

Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразолій Л.П., Апшай В.Г. Медсестринський процес: Основи сестринської справи та клінічного медсестринства. — К.: Здоров’я, 2001. — 208 с.

Інструкція з профілактики внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією (витяг з наказу МОЗ України № 120 від 25.05.2003 р.).

Кіт О.М., Ковальчук О.Л., Пустовойт Г.Т. Медсестринство в хірургії. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. — 496 с.

Ковальчук О.Л., Сабадишин Р.О., Маркович С.В. Медсестринство в хірургії. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. — 480 с.

Методические рекомендации по применению дезинфицирующих средств, разрешенных к применению в Украине. — Одесса, 2005.

Навчальний посібник з хірургії в модулях: навч. посібн. / За ред. Л.М. Ковальчука. — К.: Медицина, 2011. — 480 с.

Наказ МОЗ і АМН України від 02.04.2002, № 127/18 “Інструкція про порядок проведення діагностики лікарської алергії”.

Онкологія: підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. / Б.Т. Зілинський, Н.А. Попадько, А.І. Гнатишак, О.О. Галай та ін. — К.: Здоров’я, 2004. —528 с.

Приказ от 12.07.1989 г. № 408 МЗ СССР “О мерах по снижению заболеваемости вирусным гепатитом”.

Роздольський І.В. Невідкладні стани в хірургії: підручник, 2-ге вид., стер. — К.: Медицина, 2009. — 144 с.

Сабадишин Р.О., Гашинський І.В., Маркович О.В. Коледжна хірургія. — Рівне, 2003. — 783 с.

Хірургія / Хіміч С.Д., Герич І.Д., Сипливий В.О. та ін.; за ред. С.Д. Хіміча. — К.: Здоров’я, 2004.

Хірургія: підручник / О.Ю. Усенко, Г.Б. Білоус, Г.Й. Путинцева. — К.: Медицина, 2010. — 400 с.

Шегедин М.Б., Шустакевич С.Ф. Медсестринство в хірургії: навч. посібн. — К.: Медицина, 2008. — 120 с.

 

Додаткова:

 

Ваврик Ж.М. Лекція з хірургії. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. — 444 с.

Вітенко І.С., Дутка Л.М., Зіменковська Л.Я. Основи загальної і медичної психології. — К.: Вища шк., 1991.

Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразолій Л.П., Апшай В.Г. Медсестринський догляд за пацієнтом. — К.: Здоров’я, 2000. — 248 с.

Жученко С.П., Желіба М.Д., Хіміч С.Д. Загальна хірургія. — К.: Здоров’я, 1999. — 488 с.

Інфекційний контроль у медичних закладах: навч. посіб. / За заг. кер. Губенко І.Я. — Черкаси, 2003. — 44 с.

Касевич Н.М. Практикум із сестринської справи: навч. посібн. — К.: Здоров’я, 2005. — 464 с.

Ковальчук Л.Я. та ін. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія невідкладних станів: навч. посібн. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. — 324 с.

Надахівська Н.І. Посібник з хірургії. — К.: Здоров’я, 2001.— 136 с.

Олійник П.В., Гасюк Г.Д. Медичні інструменти. — Львів: Світ, 1996. — 152 с.

Основи догляду в домашніх умовах: навч. посібн. для патронажних медичних сестер / За заг. ред. І.Т. Усіченка, А.В. Царенка, С.А. Місяка. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. — 372 с.

Психологія кризових станів: навч. посібн. / Шевченко О.Т. — К.: Здоров’я, 2005. — 120 с.

Руководство по скорой медицинской помощи / Под ред. Л.П. Хименко. — К.: Здоров’я, 1991. — 352 с.

Трубніков В.Ф. Військово-польова хірургія. — Харків: Вид-во ХДМУ, 1995.— 376 с.

Чепкий Л.П., Ткаченко Р.О. Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія: підручник. — К.: Вища шк., 2004. — 334 с.

Черенько М.П. Загальна хірургія з доглядом за хворими. — К.: Здоров’я, 2000.— 616 с.

 

 ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ.

1.               www.lvrach.ru

2.               www.surgurcaine.com.ua

3.               www.vitapol.com.ua

4.               www.idoctorus.com

5.               www.emergeney.health-ua.com

6.       www.medicinform.net